- Перегляди: 2066
Обманута, зневажена й така ще юна мати!
А заздрі перешіптуються вслід:.
Ох, безсоромниця! Вже встигла нагуляти.
В свої неповні вісімнадцять літ!".
А їй одній гіркий полин ковтати,
І плакать довгими ночами в самоті,
Та гордовито всім на людях посміхатись,
Ростити сина...Що є ще найцінніше у житті?
В колисці он розкинув рученята...
Румяніі щічки.Злам батьківських брів...
Ох, бачив би, ох, знав би горе- тато.
Кого він зрадити жорстоко так посмів!
І хай зневажена, хай зраджена, та - Мати!
Свята й й прекрасна у одвічних почуттях!
Замовкніть, заздрісні! Бо мусите ви знати:
Вона не зрадила покликання Життя!
