Перегляди: 2944

     Мені 41 рік. І я зробила аборт. Місяць тому. Лікарі допомогли, навіть медично підтвердили необхідність аборту. Так просто – таблетку випила, і все. Важко потім, коли розумієш, що в тобі вже нема рідної маленької душі , ну і своєї душі, виходить, також нема. Є лише ПУСТОТА. Перший чоловік, коли забрав мої дві квартири і фірму, залишив мені двох прекрасних дітей - сина і дочку. Вони майже дорослі, але я за них ще відповідаю. Все йде на освіту і на проживання. А тут я злякалася, та і другий чоловік, батько дитини, народжувати заборонив. У мене свого даху над головою нема. Як тут сперечатися, коли в громадянському шлюбі я живу під його дахом, поки «слухаюсь». Ось і я стала вбивцею через послух.

     Засуджуєте мене - і правильно робите. Мені просто стало страшно стати «бомжем» з дитиною на руках. Ось так і живу під теплим дахом, боягузлива, самотня, і намагаюся виправдатися. Та розумію прекрасно, що нема мені виправдання, а десь далеко плаче рідна душа ненародженої дитинки. Плачу і я, щоночі і щодня. Ми ніколи не зустрінемось. Одна таблетка - як все легко, і як важко зараз. Лікарі заробили, чоловік задоволений, а вбивця все-таки я…

Джерело: http://www.noabort.net/vot-i-stala-ya-ubiitsei-cherez-poslushanie