- Перегляди: 3040
Моя дочка – це чудо Боже !!! Я ніколи публічно не говорила про те, що життя моєї дочки – це чудо Боже, але сьогодні, читаючи про те, скільки чиниться абортів руками матерів, я хочу засвідчити це... Хтось молитися, стоячи на колінах, що б у дитини було життя, а хтось так просто приймає рішення вбити ...
Коли я була вагітна (термін тоді був - 2 місяці), я пішла до лікаря на першу перевірку... Після огляду мені винесли вердикт: -У вас така сильна загроза, що дитину зберегти практично нереально, то ви будете намагатися зберігати її чи ні?
Це питання мене, м'яко кажучи, шокувало... І раптом після цих слів я подивилася на екран УЗД приладу, де лікар показала мені на маленьку білу крапочку, якою на той момент і була моя донечка, і в цей момент у тій крапочці я раптом побачила таке бажання жити!!! Так, саме це мене наповнило зсередини – життя! Моя дитина вже була особистістю і хотіла жити, бажання жити було у всьому. Я бачила загрозу і те, як моя донечка намагалася втриматися всередині, і тоді я сказала лікарю: «Я зроблю все можливе і неможливе, аби моя дитина була жива!».
- Перегляди: 5490
Після народження першої дитини, я, як і багато жінок, відчула сплеск любові до всіх малюків на світі. Я почала підробляти в благодійному фонді, який допомагав сиротам і хворим дітям, − писала статті. Одного разу наш фонд почав розвивати новий проект «За життя», де пропонувалася допомога майбутнім мамам у важкій життєвій ситуації. І от мені замовили статтю про аборти.
Дуже не хотілося писати на цю тему, оскільки я сама в минулому робила аборт. Я вважала це своєю помилкою і мені було дуже важко, але в принципі визнавала за жінкою право на переривання вагітності. Та писати треба було − і я почала вивчати інформацію. Звичайно, потрапивши на потік покаянних розповідей про аборти, довго не могла відірватися. Не хотілося ятрити минуле. Я розуміла, що вчинила вбивство, і дуже шкодувала, але останні роки рідко про це згадувала, ніби й немає на мені цього гріха... За ту ніч я змінила свою думку про аборти, про те, що це допустимо − за соціальним станом і просто за бажанням жінки. І стала згадувати, як це було в мене.
П'ятий курс університету, січень. Я зустрічаюся з людиною, яку люблю і який не любить мене − так я думала. Чекаю, коли він мене залишить. І ось − вагітність. 2-3 тижні. Повідомляю хлопцю. Він на першому курсі аспірантури і налаштований на кар'єру, а не на дітей. Після мого повідомлення блідне. Приречено повідомляє: «Якщо ти вирішиш його залишити, я, звичайно, з тобою одружуся... Але я б не хотів зараз дітей». Мені не потрібні такі послуги. Я гордо відповідаю, що, може, ще й не піду за нього заміж. Приймаємо рішення робити аборт. Ми, звичайно, гуманісти, тому медикаментозний. Знайти лікаря неважко − я підробляю кур'єром в гінекологічній клініці. Грошей немає, але позичає сестра.
- Перегляди: 3054
Сподіваюся, що мій лист зупинить хоча б одну жінку від страшної помилки, яку я зробила у свої 17 років. Я зустрічалася з хлопцем, ми любили один одного, у нас була класна компанія, тусовки, дискотеки, життя було безтурботне. Але в один прекрасний день я зрозуміла, що у мене затримка. Тести виявилися позитивними. Так, це була вагітність! У мене нічого не боліло, відчувала я себе відмінно, але моє рішення було необдуманим, дурним, безвідповідальним: терміново позбутися! Соромно перед батьками, головне - щоб ніхто ніколи не дізнався. Я зробила медикаментозний аборт, були сльози, але я швидко отямилася і просто постаралася про це забути.
Тепер мені 26, я заміжня за цим хлопцем, ми - відмінна сім'я, і дуже хочемо дітей, у нас є квартира, робота, ми дозріли, але вже третя моя вагітність закінчується гіркими сльозами. Два викидня і одна завмерла вагітність - операція та чистка, моторошний тілесний біль і страшний душевний, страх, що ніколи не стану мамою!
- Перегляди: 2896
Про шостий кесарів розтин не чули навіть православні акушери. Я була наче сапером на не розмінованому полі без карти, аматором-дресирувальником хижаків, терористом - смертником, людино-павуком без спецефектів, Чіпом без Дейла з нездійсненним завданням. Це розповідь про мою вагітність...
- Приходь, подивимося, - сумно сказала мій лікар по телефону.
Це було найкраще, що я почула за всю вагітність. Далі аналізи показали, що вагітність не розвивається.
- Почекаємо, - сказала мій лікар.
Ми почекали - і вагітність розвинулася. Далі була кровотеча. На УЗД було видно, що плід прикріплений до рубцю від попередніх кесаревих.
- Це класифікується як позаматкова вагітність. Її не зберігають, але я навіть не знаю лікаря, який ризикне вам робити аборт, - сказав мені узедист.
- Перегляди: 2310
У нього немає імені , немає батьків , та і його самого ще як би немає. Він - викидень, який всупереч усьому залишився в живих.
Це маленька істота вагою всього 940 грамів ще принаймні протягом трьох місяців повинна була знаходитися в утробі матері. Але на терміні 14 тижнів 16 - річна дівчина з приморської села, щоб перервати вагітність , почала приймати китайські пігулки. Не заспокоїлася вона і тоді, коли дитина вже щосили ворушилася і штовхалася в її тілі. Труїла її і далі, та так, щоб уже напевно.
Але плід, відторгнутий матір'ю і її організмом на 26 - му тижні вагітності, вижив.
Невигадані історії