- Опубліковано: 25 липня 2014
- Перегляди: 2341
У кожному дотику трави
поминально сумісні краплини
це ти проростаєш в мені
з-під землі оченята дитини
ти було, (був, була) у житті
я не взнаю якої ти статі
я позбулась тебе у собі
не побачиш сніжинки патлаті,
не почуєш як гавкає пес,
не потішишся сонячним ранком...
а мені залишається секс
з кимось з тих, хто неназваний батьком...
поцілую холодну траву
з мене так і не сталось мами
хоч запізно, тебе полюблю
приголублю - нехай хоч віршами...
а над містом вже падає сніг
чи змете? чи загубить минуле???
в тебе очі були б голубі
і щічки - рожеві пампулі.....
а нема... нічого нема
просто сніг, холод і сиро
моя внутрішня біла зима
заморожує совість і тіло.
