Гуляло Щастя під дощем,
Вкривалось з дірками плащем.
Забуло дома парасолю
Й втовкло бабусі всю квасолю.
Аж до шкарпеток мокрі ноги
Та не збивало це з дороги.
Ішло й сміялося з калюжі,
Раділо непогоді дужій!
Кричало громові : "Ура!"-
Така була цікава гра.
Страшенно Щастя жити любить.
Дарма що дощ,дарма що хлюпа.
Пані Бегонія