- Перегляди: 3974
Мені скоро 38 років, і те страхіття, що я вчинила в 17, переслідує мене і нагадує про себе. Звичайно ж, усю відповідальність за свій вчинок я несла, несу і буду нести сама, але для мене вкрай важливо розказати про цю історію іншим, хто ще не встиг здійснити непоправного.
В останньому класі школи в мене з’явився старший на 5 років хлопець, який недавно повернувся з армії. Ми зустрічалися декілька місяців, а потім настала мить, коли ми опинилися в ліжку. Школу я закінчувала на 3-му місяці вагітності.
В мене навіть думки не виникало, щоб повідомити про це батькам. Хлопець без особливого ентузіазму запропонував одружитися, та я відмовилася. Двоюрідна сестра працювала фармацевтом, була молода та вільної вдачі, тому питання про які-небудь таблетки вирішилося позитивно.
Незабаром вночі, боячись навіть пікнути, щоб не потривожити сім’ю, я пережила викидень. Тільки тоді, коли я побачила, що з мене вийшло, я зрозуміла, яку страшну помилку вчинила. Обезсилена від фізичного і морального болю, я ридала в подушку, так нікого і не потривоживши. З хлопцем ми розійшлися. В інститут я не пішла, вчитися не хотіла. Прийшла тиха апатія.
Щоб не допустити в майбутньому незапланованої вагітності, я поставила внутрішньоматкову спіраль. Поставили те, що принесла, хоч розмір і не підходив. Було дуже боляче, вдома напилася Но-шпи. Як наслідок - розвинувся хронічний аднексит (запалення яєчників). Коли через декілька років я видаляла спіраль (звичайним способом зробити цього не вдалося) мене положили в стаціонар і під загальним наркозом зробили аборт спіралі. З цієї причини чи з іншої, але завагітніти мені досі не вдається.
Ось так коротко і не надто емоційно, намагаючись викладати лише факти… А вони страшні: я вбила власне дитятко, безжалісно отруїла таблетками. Цей спосіб нічим не краще аборту, коли дитинку вбивають заживо, розчленовуючи інструментами, або всмоктують вакуумом, перетворюючи живе тіло в криваве місиво. Так само жахливо і нелюдяно! Те саме стосується внутрішньоматкових спіралей і багатьох інших протизаплідних засобів, при застосуванні яких зачаття інколи відбувається, але ембріон потім гине. Таким чином я вбила одну дитину власноруч, ще двох (у мене було ще два флакончики тих таблеток, їх попросили дві подруги) чужими руками, і невідома кількість, поки я декілька років ходила зі спіраллю і вагітність могла наступати кожного місяця. Не дивно, що у мене немає дітей. Але як же це боляче!..
